Ми повинні знати, що знання про ДТП у 4 - 5-річної дитини дещо інше, ніж у дорослої людини. У цьому віці малюки навіть думки не допускають про те, що їх не стане. Саме тому ми так часто спостерігаємо дитячу безтурботність на дорогах. Автокатастрофи з пораненням або загибеллю людей дитина не надає великого значення, вона просто спостерігає за подіями. А причиною, що викликає страх у малюка, стає раптовість: різкий виск гальм, гучний удар. Проте, з цим психіка маляти може впоратися сама.
Ще одним фактором, що робить
негативний вплив на психіку дитини, є реакція дорослих. Бачачи аварію або
ставши її учасником, дорослі починають панікувати, кричати від болю і страху. А
ці почуття дитині знайомі. У цьому випадку малюк починає сприймати те, що
відбувається так: сталося щось страшне, дорослі перестали себе контролювати, їм
боляче і страшно. Отже, дитина теж починає боятися. Вона не тільки
«заражається» негативними емоціями, а й починає теж боятися. А в психіці дитини
формується «ланцюжок» причинно-наслідкових зв'язків, який і призводить до
виникнення фобій.
Дитина стала свідком ДТП. Якщо
малюк став свідком ДТП, необхідно, щоб з боку дорослих він відчув упевненість і
спокій. Не треба залишатися з дитиною, щоб подивитися, як розвиватимуться події
далі, просто підіть у безпечне місце. Якщо малюк буде задавати питання, що
стосуються побаченої аварії, обов'язково дайте йому вiдповiдь. Своїми
відповідями підкресліть те, що не можна робити на дорогах.
Діти постраждалі в ДТП. У випадку
аварії за участю дітей ситуація набагато складніша. Адже дитина відчуває біль і
це, звичайно ж, її лякає. Батьків це теж лякає. І в цьому випадку дуже важливо
не розгубилися від жаху і страху, не почати панікувати і тікати від того, що
відбувається. Насамперед, треба надати першу медичну допомогу малюку. Адже
зменшення фізичних страждань поліпшить емоційний стан дитини.
По-друге, дорослим, як би це не
було складно, треба намагатися залишатися спокійними, хоча б зовні. По-третє,
батькам необхідно розмовляти з малюком. Дуже часто в таких випадках дитина
кілька разів розповідає про те, що трапилося. Вона ніби знову і знову переживає
аварію. Звичайно, батькам таке може набриднути, але не треба переривати малюка.
Адже кожного разу «прокручуючи» картину пережитого, дитина намагається
позбутися від болю, страху, безпорадності і злості. Тому батькам необхідно з
розумінням поставитися до слів малюка і надати необхідну йому увагу. Тим самим
допомогти дитині швидше впоратися зі страхами.
