Ваші питання - наші відповіді

Правила поведінки в надзвичайних ситуаціях природного характеру

Пам’ятка для батьків «Як виховати слухняну дитину!»

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Ваша поведінка – приклад для наслідування.
2. Змінюйте оточення, а не дитину. Не карайте дітей за їхню природну цікавість.
3. Критикуйте не дитину, а її вчинки. Критика дитини сприятиме формуванню заниженої самооцінки.
4. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.
5. Висувайте реальні вимоги. Вимоги до дитини мають відповідати їхнім віковим можливостям.
6. Обирайте виховання без застосування фізичної сили та приниження. Не намагайтеся виховати навички самоконтролю і поваги до інших за допомогою покарання.
7. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не дорікайте та не контролюйте їх постійно.
8. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина, навіть коли вона сердита. Цікавтеся тим, що вона робить та відчуває.

ЛЮБОВ Є НАЙВАЖЛИВІШОЮ ПОТРЕБОЮ ВСІХ ДІТЕЙ ТА ОДНІЄЮ З ОСНОВНИХ ПЕРЕДУМОВ ПОЗИТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ!!!

Консультація для батьків

«Обговорюємо правила дорожнього руху»

У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити її в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не таке уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективнішим, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».
Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.
Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!
Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!
Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!
Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.
Психологічні особливості дітей
У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.
Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

Малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидко оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.
Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.
Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.
От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.
У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.
1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.
2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.
3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.
Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Щоб не допустити травмування дитини в лісі та на водоймі, пам’ятайте та виконуйте такі вимоги:

1. Під час перебування на вулиці в літній день захищайте голову дитини панамою.
2. Регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри.
3. Дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.
4. Не дозволяйте купатися та стрибати у воду в неперевірених місцях.
5. Не залишайте дитину без нагляду біля водойми.
6. Для купання вибирайте незасмічені місця з незасміченим дном, без водоростей та мулу.
7. Забороняйте користуватись човном, плотом без супроводу дорослих.
8. Не дозволяйте запливати на глибину, використовуючи гумовий матрац чи іграшку.
9. Не допускайте пустощів на воді (не можна зненацька лякати, утримувати один одного під водою, жартома кликати на допомогу).
10. Забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослих.
11. Під час перебування у лісі разом з дітьми не збирайте та не вживайте незнайомі гриби, ягоди, рослини.
12. Не розводьте у лісі багаття під час посухи; при виникненні необхідності в цьому, розмістіть багаття на відкритому місці і після використання ретельно загасіть його та засипте землею.
13. Обстежте місця установки намету в лісі з метою уникнення небажаної зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами тощо.
14. Для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином, щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.
15. Не засмічуйте навколишнє та не залишайте після себе жодних слідів свого перебування.

Попередження дитячого травматизму під час літньої оздоровчої компанії
Найголовнішим для нашого суспільства, за будь-яких умов та обставин є дитина, яка має навчатися жити в цьому бурхливому і часто непередбаченому світі, набути в ньому необхідної життєвої компетентності. Саме тому нам важливо чітко усвідомити, що життєдіяльність дитини дошкільного віку має бути не лише змістовною та самоцінною, але й безпечною.
В Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено, що дошкільний навчальний заклад формує основи здорового способу життя, норм безпечної поведінки. Однак будь-яка норма є регулятором поведінки дитини лише за умов її усвідомлення та прийняття.
Отже є проблеми, успішне рішення яких хвилює всіх. Саме до таких належить проблема дитячого травматизму, яка стала актуальною в усіх країнах світу.
Допитливість дітей, їх зацікавленість, намагання пізнати оточуюче середовище виховує різнобічно розвинену особистість. Але відсутність у дітей передбачуваного результату своїх дій, особистого життєвого досвіду може привести їх до біди.
Аналіз великої кількості матеріалів, одержаних в результаті практичної роботи з дітьми, дозволяють виявити певну закономірність цього явища. З року в рік діти отримують одні і ті ж травми, потрапляють в однакові небезпечні ситуації. Передумовою цього служать психо-фізіологічні особливості дітей. Тому постає питання, як вберегти дітей від біди, як навчити їх безпечній поведінці та передбачуванню наслідків небезпечних розваг?
Ці та інші питання з названої проблеми повсякчас постають перед кожним дорослим. Перед тим, як детально розглянути профілактику дитячого травмвтизму в літній період, давайте пригадаємо, що таке травма?
Термін «травма» походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені.
А тепер давайте визначимося, що ж таке дитячий травматизм?
Дитячий травматизм - це сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку.
Дитячі травматизми поділяються за віком:
• грудний (з моменту народження до 1 року)
• перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.),
• дошкільний (від 3 р. до 7 р.),
• шкільний (від 7 р. до 16 р.)
Дитячий травматизм поділяють на:
* побутовий
* транспортний
* спортивний
*вуличний
*вогнепальний
*нещасний випадок на воді
*задушення та отруєння

Дошкільний вік характеризується зростанням рухової активності, фізичних можливостей дитини, підвищенням допитливості, прагненням до самостійності. Найбільш це проявляється в літній період, бо літо завдяки своїм сприятливим погодним умовам і широкому аспекту природних факторів розкриває великі можливості для організації активної рухової діяльності дітей на свіжому повітрі упродовж всього часу перебування дітей у закладі. Але відсутность життєвого досвіду нерідко може призводити до виникнення травмонебезпечних ситуацій. Тому одним із аспектів боротьби за здоров’я дитини є профілактика травматизму. Медичні експерти Всесвітньої організації охорони здоров‘я, аналізуючи причини смерті дітей встановили, що зараз в більшості цивілізованих країнах світу діти в віці від 5 років і старше частіше гинуть в результаті нещасного випадку, ніж від хвороб разом взятих.
Причини травмування у дітей різнобічні, що розробити і протиставляти їх виникненню певні міри профілактики значно складніше, ніж більшості інфекційних захворювань, проти яких існують профілактичні щеплення.Тому основна увага в профілактиці дитячого травматизма повино приділятися профілактичній роботі, під час якої дітям повідомляють спеціальні знання, передають життєвий досвід. Ця робота проводиться з спільними зусиллями вихователів, медичних працівників та батьків. Робота персоналу дитячого садка та батьків по передженню травматизма повинна йти в 2 напрямах: 1) усунення травмонебезпечних ситуацій, які пов’язані з невпорякованим зовнішнім середивищем; 2) систематичне навчання дітей основам профілактики травматизма. Важливо при цьому не розвивати у дитини відчуття страху, а навпаки, вселяти їй те, що небезпеки можна минувати, якщо вести себе правильно.
Давайте визначимося з класифікаціями травм, які найчастіше зустрічаються дитячого травматизму влітку, які одноково можуть трапитися і в дитячому садку, і вдома
Кидання каміння, піску, гілок ⇒ травма обличчя, очей
Як попередити:
- щодений огляд території, прибирання каміння;
- відсутність сухостою;
- в літній період перед прогулянкою зволожувати пісок;
- вихователю слідкувати за правильним використанням піску;
- бесіда з дітьми;
- наявність кришок на пісочницях.
Вживання отруйних грибів, рослин ⇒ отруєння організму
Як попередити:
- перевіряти щоденно стан зелених насаджень (відсутність колючок, отруйних грибів, рослин);
- проводити заняття, бесіди щодо шкідливості оруйних грибів та рослин;
- наочна демонстрація отруйних грибів та рослин.
Падіння з висоти ⇒ різні види переломів, струс мозку, забиття
Як попередити:
- слідкувати за надійністю, міцністю та безпечністю закріплення обладнання;
- слідкувати за відсутністю на поверхнях обладнання гострих кутів, виступів, пошкоджень;
- перевіряти технічну справність спортивного та ігрового інвентарю.
Небезпечні ігри з тваринами ⇒ при укусі - рани, рвані рани, інфекційні хвороби.
Як попередити:
- не допускати знаходження бродячих тварин на території дошкільного закладу;
- не чіпати тварину під час їжі;
- не чіпати чужої тварини, щоб не заразитися інфекційними хворобами.
Небезпечні комахи ⇒ алергетичні прояви, дрібні ранки, свербіж
Як попередити:
- зачиняти вікна і двері сіткою, що не пропускає комах у приміщення;
- не дозволяти дітям ходити босоніж по траві, сидіти та лежати на землі, не перевіривши попередньо поверхню;
- не відвідувати з дітьми пасіки та триматися подалі від місць можливого скупчення комах, що жалять, — овочевих та квіткових ринків, мусорозбірних кон­тейнерів тощо;
- регулярно оглядати територію дошкільного закладу та видаляти з неї гнізда комах;
- не дозволяти дітям їсти на вулиці солодке, що привертає увагу комах; контролювати дотримання дітьми-алергіками дієти;
- не давати дітям лікарські та косметичні засоби, що містять отруту комах тощо.
Ігри з небезпечними предметами ⇒ порізи різної глибини, отруєння речовинами із балончика, зараження різними хворобами через голку.
Як попередити:
- систематичний огляд території;
- проводити бесіди щодо небезпечних предметів;
Теплові удари ⇒ підняття температури, втрата свідомості.
Як попередити:
- одягати дітей згідно сезону, стану погоди;
- дотримуватись питного режиму;
- забезпечення тіньового павільйону.
- не виходити на маршрут відразу після вживання їжі;
- знижувати темп руху під час спеки.
Сонячні опіки шкіри ⇒ почервоніння шкіри, больові відчуття.
Як попередити:
- забезпечення головним убором;
- не допускати прогулянок під прямими сончними променями;
- дотримуватсь питного режиму;
Необережне поводження з дрібним матеріалом ⇒ задуха, травми верхніх дихальних шляхів, травми вуха.
Як попередити:
- при відборі матеріалу приділяти особливу увагу його безпечності;
- гра дітей з мілким матеріалом під постійним спостереженням дорослого.
Надмірна рухова активність ⇒ забій м'яких тканин, ЧМТ, гематоми ін.
Як попередити:
- контроль рухової активності дітей.


7.Дозувати перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.

Консультація для батьків

"Куди подіти сміття"

Консультація для батьків

"Абетка поведінки в природі"

Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.

Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого-розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Консультація для батьків

"Збережемо воду чистою"

Ще давні греки говорили, що вода дорожча від золота олімпій­ських перемог. Однак, про це, мабуть, не всі пам'ятають. Як мож­на пояснити варварське ставлення до води?! Грізною небезпекою на­висло нині над людством забруднення річок, озер, морів, а останнім часом - і океанів.

Прямі забруднення виникають, коли до рік і водойм потрапля­ють стічні потоки (танення льоду, дощ, стічні води окремих підпри­ємств, тваринництва).

Непрямі забруднення помітніші (вирубування лісу вздовж бе­рега річки, пересихають джерела, вітри приносять у водойми пил, сміття, а дощі спричиняють потоки грязюки, забруднюється вода і побутовими відходами).

Людина - теж джерело забруднення. Упродовж перших 10 хв купання зі шкіри людини змиваються мільйони бактерій, різнома­нітні Шкірні виділення.

Осушення боліт, вирівнювання русла річок можуть призвести до пересихання території або, навпаки, - до її заболочення. Приро­да впродовж століть займалася регулюванням таких систем, а пору­шити їх можна дуже швидко.

Традиційними джерелами забруднення природної води були і за­лишаються господарсько-побутові стоки. Це води каналізації, від­ходи життєдіяльності людини. Обсяг цих забруднень щороку зрос­тає, змінюється їх склад. Сьогодні важко знайти господиню, яка під час прання використовує мило - його замінили спеціальні мийні засоби - синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР). Ці спо­луки належать до «екологічно жорстких»: вони вкрай несприят­ливі для водного середовища. На їх окислення затрачається бага­то розчиненого кисню, у водоймах утворюється рясна і стійка піна, у якій накопичуються різноманітні забруднення і мікроорганізми, небезпечні для здоров'я. У риб СПАР викликають жаброву крово­течу, у теплокровних тварин - порушення хімічних процесів у клі­тинних мембранах.

«А як же здоров'я?» - запитаєте ви. Для повноцінного функці­онування організму людини важливо, щоб вода була чистою та вмі­щувала достатню кількість цінних мікроелементів.

Вода транспортує корисні речовини до кожної клітиночки на­шого організму, захищає внутрішні органи, допомагає трансформу­вати калорії у енергію, виводить токсини, регулює температуру та виконує багато інших функцій. Вода - друга за значущістю (після повітря) речовина, без якої наше існування було б просто неможли­вим! Те, що ми п'ємо, безпосередньо впливає на стан нашого здоров'я (частіше це проявляється тільки через декілька років). За даними ВОЗ, до 80 % усіх захворювань залежить від поганої якості води!

Розповіді екологів про:

• охорону боліт;

• дані з офіційного сайту Державного комітету України із водно­го господарства, опубліковані 6.04.2006 року;

• що ж можна зробити для збереження джерела?

Багато нафтопродуктів затягують плівкою (герметизують) 50 м2 во­ди (кисневий голод, отруєння, особливо для ікри мальків риб, немає сонячного світла, яке необхідне живим істотам).

1 м3 брудних стічних вод може зіпсувати, в середньому, 50 м3 чистої води. Стічні, каналізаційні, радіаційні відходи осідають на дно. Від непродуманих вчинків людини гинуть багато істот у Світо­вому океані, ці вчинки небезпечні для самої людини.

Думка проведення Всесвітнього дня водних ресурсів прозвуча­ла на Конференції ООН з охорони навколишнього середовища та розвитку, що відбулася у 1992 році у Ріо-де-Жанейро. Генеральна Асамблея ООН, прийнявши резолюцію, оголосила 22 березня Все­світнім днем водних ресурсів. Основна мета проведення Всесвітнього дня води: сприяти прийпяттю відповідних засобів для розв'язання проблеми забезпечення населенпя питною водою; інформувати гро­мадськість про важливість охорони та збереження ресурсів прісної води та водних ресурсів в цілому; залучати до святкування Всесвіт­нього дня водних ресурсів уряд, міжнародні агентства, недержавні організації та власний сектор.

Всеукраїнська екологічна ліга представила Карту Екологічної ситуації та стану питної води па Україні (спеціалісти перевірили стан ґрунту, повітря, підземних та наземних вод).

Висновок виявився страшним: Україна опинилася на межі еко­логічної катастрофи. Підземні води дуже сильпо забруднені на Цен­тральній Україпі, південних областях, на Львівщині та Луганщині. Наземні води забруднені в усіх східних областях.

І така вода потрапляє на наші кухні, у дитячі садочки і в закла­ди, де ще приєднуються до названого хлор, важкі метали, і бакте­рії - усе це результат хлорування та проходженпя по виснаженим, ржавим трубам через свипцеві припої.

Пам'ятаймо, люди, назавжди, 

Неможливо жити без води.

Це - життя колиска, це дощі.

Це роса і квітка на межі.

Це тумани, ріки і моря.

Джерело у спеку. Це - життя.

Це кришталь озер і джерело.

Це хмарки у небі, це село

У тополях й вербах над ставком. 

Це криниця, квітка під вікном, 

Шурхіт хвиль і шторму дикий рев, 

Це струмок у травах між дерев, 

Зелень трав, веселки кольори. 

Пам'ятайте, люди, назавжди!

                                                               З. Віденко

Консультація ддля батьків

"Вчимо дітей доглядати за кімнатними рослинами"

Діти люблять пізнавати все нове, і особливо їх притягують природні об’єкти та явища. Завдяки рослинам малюк може навчитись розрізняти форму та кольори, розвине свій нюх та смак, а також навчиться відповідальності. Але батьки мають приділити цьому достатньо уваги.

Зелене царство кімнатних рослин почне цікавити дитину, якщо дорослі поступов залучать її до спостереження за таємничим світом кімнатної флори.

Рослини статичні та, на недосвідчений погляд малюка, неживі. Завдання доросли показати своєрідність і таємницю життя рослин, їхню красу, заради якої вони і утримуютьсяв будинку.

Залучаючи малюка до регулярних спостережень, дорослі показують йому забарвлення і малюнок на листочках декоративних рослин. Цю красу помічає і бачить дорослий. Дитина, як правило, не помічає витонченості та краси рослин в силу свого недостатньо розвинутого зору.

Уміння розглядати рослину, бачити її своєрідність, помічати різні ознаки і стани рослини – завдання не тільки естетичного, але й розумового і морального виховання дитини.

Спостерігаючи за рослинами, дитина вчиться розпізнавати зовсім інакшу, ніж людська, форму життя, починає бачити в зеленому паростку особливу живу істоту, життя і стан якої цілком залежить від того, полили її чи ні, холодною водою чи кімнатною, чистою водою чи з додаванням добрив. Тільки за допомогою дорослого малюк може зрозуміти, як життя рослини залежить від наявності тепла, світла і доброго ґрунту.

Що ж повинні робити дорослі для того, щоб при наявності кімнатних рослин можна було б вирішувати різні завдання виховання дошкільника?

Маленькі діти люблять діяти. Оточуючий світ вони пізнають практично, свої дії поєднують із спостереженням за результатами праці. Дитину приваблюють швидкі зміни подій. Цією особливістю треба скористатися :

- Хочеш подивитися, як я поливаю рослини на підвіконні? У мене є лійка, а в ній вода. В кожен горщик я наллю воду.тДорослий навмисно нічого не говорить про квіти – про це розмова попереду. Зараз малюку необхідно показати лише цікаві дії з водою. Мати чи батько поливає, а дитина дивиться. При цьому його увага звернута на те, куди ллється вода.

- Ти бачив, як я поливаю квіти? – запитує дорослий наступного разу . – Хочеш мені допомогти?

Дитина, звичайно, погоджується. Дорослий і дитина разом тримають лійку, разом поливають. Дорослий при цьому пояснює :

- Носик лійки потрібно опустити низько, до самої землі, води налити стільки, щоб вона промочила всю землю. Як з’явиться вода у піддоні, поливати достатньо. Потім дорослий запитує у дитини , чи хоче малюк, щоб йому купили лійку, якою б вінсам поливів би квіти. Яка ж дитина на це не погодиться? Запропонуйте одразу ж налити в неї воду – нехай вона постоїть, зігріється. Наступного разу поливайте квіти разом, з двох лійок.

Дорослий спостерігає, допомога малюку. Потім дорослий задає дитині серйозні запитання :

- А навіщо ми поливаємо квіти?

Не потрібно поспішати з відповіддю, нехай малюк поміркує, висловить свою думку. Тільки після цього дорослий пояснює, що рослини живі, вони п’ють воду і ростуть, стають гарними.

- Давай подивимось на рослини. Які вони гарні, зелені. Ми з тобою їх поливаємо, вони добре п’ють воду і гарно ростуть. Дорослий пояснює, що воду завжди треба наливати заздалегідь: рослини не люблять холоду, від теплої води вони краще ростуть. Так у дитини формується розуміння значення трудових дій дорослого, в її свідомості встановлюється зв'язок між доглядом за рослинами і їхнім станом, красою. Одним із видів практичної діяльності дитини є її участь у безпосередньому догляді за рослинами. Малюк трьох років працює разом з дорослими. При цьому дорослий працює, а малюк виконує нескладні дії: тримає лійку, ганчірку, заповнює водою маленьку лійку, сам поливає окремі рослини. Якщо у малюка все виходить, дорослі можуть іноді доручати йому поливання всіх рослин. При цьому дорослий знаходиться поряд і допомагає дитині, якщо це потрібно. Така праця малюка нагороджується похвалою:

- Ти молодець! Мені дуже сподобалось, як ти поливав квіти: обережно, акуратно. Я тобі зовсім не допомагала, ти все робив сам.

Звичайно, це лише перші кроки. В подальшому малюка треба навчити мити квіти, підживлювати їх, пересаджувати, разом із дорослими вирощувати рослини.

Малюк, який пройшов домашню школу «зеленого» виховання, зможе самостійно побачити красу букету, красу клумби, чарівність пейзажу. В лісі, в парку дитина виявить спостережливість, допитливість. Це й зрозуміло, адже малюк має перші серйозні знання про таємниче життя зелених друзів, вміє берегти й піклуватися про них.

Рекомендації для батьків

"Психологічне здоров'я дитини"

Психологічне здоров’я – стан, що характеризує процес і результат нормального розвитку суб’єктивної реальності в межах індивідуального життя; психологічне здоров’я є єдність життєздатності та людяності індивіда. «Психологічне здоров’я» характеризує особистість у цілому, перебуває в безпосередньому зв’язку з проявами людського духу і дозволяє виділити власні психологічний аспект проблеми психічного здоров’я.

Численні наукові джерела і спеціальні експериментальні дослідження свідчать про негативний вплив на психічне здоров'я дитини стресогенних чинників, які постійно діють на дитячу психіку і є головною причиною досить високого відсотка невротичних проявів у поведінці дошкільників. Невротичні прояви у поведінці з'являються у дітей, які страждають від дефіциту спілкування з дорослими або від їх ворожого ставлення, а також у дітей, які ростуть в умовах сімейних негараздів. Інформаційні перевантаження з повідомленням на телебаченні про крадіжки, розбій, неприховані сцени з інтимної сфери життя дорослих, також негативно впливають на психічне здоров'я дітей.

Психічне здоров'я дитини характеризуються її здатністю успішно регулювати свою поведінку і діяльність відповідно до загальноприйнятих норм, і правил, активно розвиватись як особистість.

Психічне здоров'я дитини - стан душевного благополуччя, емоційного комфорту, впевненість у своєму майбутньому, пов'язана з відчуттям захищеності свого «Я».

Психічно здорова дитина - характеризується гармонійністю розвитку, врівноваженістю, адаптивністю, а також духовністю, орієнтацією на саморозвиток і самоактуалізацією. Гармонійний особистісний розвиток і фізичне здоров'я сприяють успішній адаптації дитини у соціумі.

Емоційна потреба у любові та захищеності посідає перше місце серед душевних потреб дітей. Недостатнє задоволення цієї потреби зумовлює виникнення у дітей короткочасних і тривалих негативних психічних станів. Майже кожна ситуація, у якій зневажається, а той принижується почуття власної гідності дитини, сприймається нею як критична. Потреба дітей у повазі є дуже важливою. Задоволення цієї потреби веде до підвищення рівня психічного здоров'я дитини, і навпаки.

Батьки, у яких відсутня потреба знати душевний стан своєї дитини, щодня залишають дитину на одинці з образами. Поступово, у міру накопичення досвіду негативних переживань, у дитини знижується рівень її психічного здоров'я: втрачається здатність радіти, дивуватися, захоплюватися, довіряти, а натомість, тривога, безпричинні страхи, порушення сну, занепокоєння. Дитина позбавляється емоційного комфорту і почуття захищеності власного «Я».

Дитині потрібно:
· щоб її любили, розуміли, поважали, визнавали;
· щоб вона була комусь потрібною і близькою;
· щоб вона була успішною у своїх справах;
· щоб вона могла реалізуватися, розвивати свої здібності і поважати себе.

Відомо, що незадоволен­ня значущих для дитини потреб породжує страждання, а часті страждання призводять до «руй­нівних» емоцій»: гніву, злості, агресії. Вони руйнують і саму дитину (її психіку, здоров'я у ці­лому), і її взаємини з оточенням. А від досвіду, набутого у пері­од дошкільного дитинства, зна­чною мірою залежить, буде ди­тина оптимістом чи песимістом, наскільки віритиме у свої сили, а отже, як зуміє здолати звичай­ні труднощі життя, протистоя­ти перешкодам, спокусам тощо.

Усім відомо, що діти з хорошими потенційними можливостями розвитку здібностей, але із заниженою самооцінкою гірше навча­ються, мають часті конфлікти з однолітками і вихователями, а потім і з учителями. їх невдачі з роками зростають. Варто пам'ятати, що у дитини формується ставлення до себе лише на підставі ставлення до неї близьких дорослих, і вона починає бачити себе такою, якою бачать її дорослі.

Дуже важливо помічати відхилення у поведінці дітей і вчасно нада­вати відповідну психологічну допомогу. Саме від уміння вихователя вчасно підмі­чати, правильно розуміти та корегувати особливості емоційних проявів дитини у процесі регуляції нею своєї ігрової діяльності і спілкування ба­гато у чому залежить подальший розвиток підростаючої особистості. Цій самій меті мають підпорядковуватися і стратегії виховних та навчальних впливів, розраховані на те, щоб зберегти психічне здоров'я дитини від руйнівної дії негативних емоційних чинників, які становлять серйозну загрозу нормальній життєдіяльності дітей у майбутньому.

Однією з найважливіших умов збереження психічного здоров'я дітей є дотримання науково обгрунтованих психогігієнічних норм організації виховання дошкільників з урахуванням індивідуальних норм навчального навантаження.

До психогігієнічних норм належать:

· сприятливий характер педагогічного впливу, зокрема стабіль­ність позитивного емоційного ставлення виховання і навчання;

· забезпечення свободи в особистісному самоствердженні та відповідальності за власний розвиток;

· забезпечення індивідуально посильної міри новизни під час навчання, її оптимального співвіднесення з пізнаваль­ним досвідом особистості;

· орієнтація виховання і навчання на зону найближчого роз­витку дитини з урахуванням сензитивних періодів для роз­витку того чи іншого виду активності;

· дотримання принципу включення вихователя у спільну з діть­ми діяльність;

· вчасне створення сприятливих умов для психічного розвит­ку кожної дитини;

· дотримання принципів гуманізації освіти.

Збереження психічного здоров'я - безперервний профілак­тичний процес, який передбачає своєчасне попередження психое­моційного перевантаження.

Хвилинки психологічного здоров’я

Хвилинка кольоротерапії

Кольотерапія – це використання психофізичних властивостей кольору та його впливу на психіку дитини.

Кольоротерапія - це немедикаментозний метод лікування, заснований на тому, що кожна з біологічно активних зон організму реагує на один із кольорів: вплив кольором відбувається на орган зору, а через нього і через зоровий аналізатор - на нервову систему. Вплив певного кольору знімає енергетичну блокаду, яка є причиною функціонального розладу.

Хвилинка розвантаження

Велику кількість інформації дитина отримує візуально. Але, на жаль, зір сучасних дітей дуже перевантажується. Адже ні для кого не секрет, що багато батьків практично не обмежують час перебування дитини за комп'ютером і біля телевізора. Не поліпшують зір й ігри з дрібними деталями в мобільних телефонах і новомодних переносних приставках. Тому як ніколи одним із найдієвіших профілактичних методів є проведення зорової гімнастики (хвилинок розвантаження зору) під час спільної діяльності педагога і вихованця. Крім того, цей метод є своєрідною релаксацією для нервової системи дитини, допомагає мозку краще переробити отриману за допомогою зору інформацію. Отримуючи навик виконання зорової гімнастики, дитина виконає її протягом декількох хвилин, очі відпочинуть, падіння зору не буде такою близькою загрозою.

Хвилинки розвантаження зору створені за методикою виконання вправ (схемою) зорових траєкторій В.Ф.Базарного:

1. Діти вишиковуються навпроти плаката на відстані не менше 2 м від нього.

2. Дається інструктаж, у якому напрямі повинен рухатись погляд дитини, за траєкторією якого кольору, як повинен виконувати учень цю вправу (слідкувати за рухом указки, не повертаючи голови, слідкуючи одними очами).

3. Початкове положення: указка викладача у центрі плакату.

4. Виконується у наступному порядку:

· вліво – вправо;

· вгору – вниз;

· за часовою стрілкою і проти часової стрілки;

· за вісімкою.

5. Кожна траєкторія простежується на рахунок 1-5.

6. Тривалість вправи – 1 хвилина.

Хвилинки сміхотерапії

Позитивні емоції, що їх переживає людина, яка сміється, підвищує опір організму, покращує його загальний стан, і навіть, на думку шведських учених, продовжує загальну тривалість життя людини. Цей науково-медичний напрям отримав ще одну назву — гелотологія.

ГЕЛОТОЛОГІЯ — наука, яка досліджує вплив на людський організм сміху. Одночасно сміхотерапію визначають як напрям соціальної психології, який розвивається як засіб впливу на особистість для зняття напруги, стресу та здійснюється під час проведення тренінгів та спільних вправ з використанням сміху.

Хвилинки психологічного розвантаження (релаксації)

Релаксація (від лат. Relaxation - ослаблення, розслаблення) - глибоке м'язове розслаблення, яке супроводжується зняттям психічної напруги. Релаксація може бути як мимовільної, так і довільної, досягнутої в результаті застосування спеціальних психофізіологічних технік.

Нервова система дитини далека від своєї досконалості. Дітям складно контролювати процеси збудження і гальмування нервової системи. Цим і пояснюється неспокійний сон або проблеми з засипанням після активних ігор. Перш за все, це стосується активних діток. Але, незважаючи на це, існує безліч способів, завдяки яким можна заспокоїти дитину. Для формування емоційної стабільності дитини важливо навчити її керувати своїм тілом. У процесі розвитку, виховання і навчання діти отримують величезну кількість інформації, яку їм необхідно засвоїти. Активна розумова діяльність і супутні їй емоційні переживання створюють зайве збудження в нервовій системі, яке, накопичуючись, веде до напруження м'язів тіла. Уміння розслаблятися дозволяє усунути занепокоєння, збудження, скутість, відновлює сили, збільшує запас енергії.

Практичне використання хвилинок психологічного здоров’я

Для формування емоційної стабільності дитини важливо навчити її керувати своїм тілом. У процесі розвитку, виховання і навчання діти отримують величезну кількість інформації, яку їм необхідно засвоїти. Активна розумова діяльність і супутні їй емоційні переживання створюють зайве збудження в нервовій системі, яке, накопичуючись, веде до напруження м'язів тіла. Уміння розслаблятися дозволяє усунути занепокоєння, збудження, скутість, відновлює сили, збільшує запас енергії.

Під час проведення занять педагог може запланувати одну чи декілька хвилинок психологічного здоров’я. Наприклад, для більш продуктивного засвоєння матеріалу на початку заняття можна запланувати хвилинку релаксації. Це настроїть психічну та розумову діяльність дитини на активне сприйняття нової інформації. Коли на протязі заняття засвоюється багато матеріалу, можна в середині запланувати хвилинку сміху, або кольорову хвилинку. Бажано під час кожного заняття планувати зорову хвилинку для профілактики порушень зору. Обов’язковою умовою ефективного використання хвилинок здоров'я є емоційне забарвлення. Виконання вправ з нудьгою, без бажання не дасть позитивного результату, а скоріше навпаки.

Приклади кольорових хвилинок:

"Райдужний тонік"

Це чудовий спосіб підбадьоритися, підняти настрій та тонус.

1. Влаштуйтесь якомога зручніше і зробіть глибокий вдих і видих.

2. Уявіть собі світле блакитне небо з райдугою від краю до краю.

3. Сконцентруйтесь на червоній лінії. Уявіть як вона починає вібрувати, віддаляється від райдуги і наближується до вас у вигляді червоної хмаринки. Коли ця хмарка досягне вас, воно розсипається на рубінові кристали і сиплеться на вас. Кристали торкаються шкіри і перетворюються у краплі води, вона просочується всередину і наповнює ваше тіло рубіновим кольором.

4. Коли ви відчуєте, що тіло наситилося кольором, зайва волога вирветься назовні і скоро розсіється.

5. Повторіть теж саме з наступною та всіма іншими кольоровими лініями райдуги. Зовсім не обов'язково, до речі, відразу використовувати увесь кольоровий спектр, можна обмежитися декількома. Поглинання різних кольорів може займати різний час, якщо один колір ви поглинаєте набагато довше інших, зверніть увагу, що несе цей колір і чого, власне, вам не вистачає, оскільки саме його ви поглинаєте так довго.

"Зоряне дихання"
За допомогою цієї техніки можна вилікуватися від болі будь-якого походження, тривоги, страху, поганого настрою. Перед тим як приступити до виконання цієї техніки діти повинні визначитись з тим, який саме колір їм зараз потрібний. Для кожної дитини він може бути різним.
1. Сядьте якомога зручніше.
2. Уявіть синє небо, засіяне зорями.
3. Оберіть одну зірочку - вона тепер належить вам.
4. Включіть зірочку, нехай вона засвітиться тим кольором, який ви обрали. Кольоровий промінь широкий, він все довкола заповнює своїм сяйвом. Вдихніть на раз-два-три, уявляючи, що ви вдихаєте кольорове повітря. Повітря, проникаючи через ніс, заповнює усе ваше тіло, спробуйте побачити та відчути це. Вдихати бажано саме носом.
5. Затримайте дихання, порахувавши до трьох.
6. Видихніть на раз-два-три.
7. Ще двічі повторіть дихальний цикл.
Під час хвилинок релаксації можна проводити дихальні вправи. Правильне повноцінне дихання допоможе позбавитися сильної напруги, зняти роздрату­вання. Приклади вправ:

Вправа 1
1. Послідкуй за собою, зверни увагу, як ти вдихаєш і ви­дихаєш повітря.
2. Зроби глибокий вдих.
3. Затримай дихання.
4. Видихай, уявляючи себе сильним і могутнім ... (левом, зимовим вітром, казковим героєм).

Вправа 2
Заплющ очі, розслаб руки, ноги, тулуб.
1. Уяви тепле ласкаве сонечко та його ніжне промінняч­ко. Вони торкаються твого лоба, правої та лівої щічок, під­боріддя, долоньок, живота, колін, пальчиків ніг.
2. Не поспішаючи, вдихни носом.
3. Не поспішаючи, видихни через рот.

Приклади хвилинок релаксації:

З метою розслаблення в кінці занять можна використовувати - статичні і психодинамічні медитації. Маленькі діти більше люблять динамічні медитації. Приклади медитацій:

Статична медитація «Подорож на хмарі» (К. Фопель)

Сядь зручніше і закрий очі. Два-три рази глибоко вдихни і видихни. Я хочу запросити тебе в подорож на хмарі. Стрибни на білу пухнасту хмаринку, схожу на м'яку гору з пухких подушок. Відчуй, як твої ноги, спина, тіло зручно розташувались на цій великій хмарній подушці.

Тепер починається подорож. Твоя хмара повільно піднімається в синє небо. Відчуваєш, як вітер обвиває твоє обличчя?

Тут, високо в небі, все спокійно і тихо. Хай твоя хмара перенесе тебе зараз в чарівну країну, де ти будеш щасливим.

Постарайся в думках «побачити» цю країну як можна більш детально. Тут ти відчуваєш себе абсолютно спокійно і щасливо. Тут може відбутися щось чудове і чарівне (30 секунд).

Тепер ти знову на своїй хмарі, і воно везе тебе назад, на твоє місце. Злізь з хмари і подякуй їй за те, що вона так добре тебе покатала. Тепер поспостерігай, як вона повільно розтане в повітрі. Потягнися, випрямися і знову будь бадьорим, свіжим і уважним.

Психодинамічна медитація «Зачарована фігура» (Н. Саковіч)

Ця медитація допомагає швидко розслабитися дітям в тих випадках, коли вони сильно напружені. Чудово підходить для гіперактивних дітей.

Будь ласка, всі розташуйтеся так, щоб навколо кожного з вас було вільне місце.

Уявіть собі, що ми опинилися на галявині у чарівному лісі. Ця галявина зачарована злою чарівницею, і хто потрапляє на неї — завмирає, як кам'яна фігура. Застигніть, неначе ви одерев'яніли, і не рухайтеся, приблизно так (можна показати дітям на власному прикладі).

І тут поряд пролітала добра фея. Вона змахнула чарівною паличкою — і всі ми звільнилися від чар. Нахиліться вперед і розставте руки, щоб вони бовталися, як ганчірки. Покажіть, що ви вже не «дерев'яні». Станьте м'якими і рухливими.

Злегка зігніть коліна і відчуйте, як ваші кістки стають м'якими, суглоби дуже рухомими.

Тільки фея зраділа, побачивши дітей, що рухаються по галявині, як зла чарівниця налетіла хмарою і знову зачарувала всіх.

Всі, застигли, як дерево і камінь (10 секунд).

(Можна просити дітей бути поперемінно то в одному, то в іншому стані, до повного розслаблення.)

Але фея не звикла відступати, вона знову змахнула чарівною паличкою і «розчарувала» дітей. Тепер струсіть руки, неначе ви хочете струсити з них крапельки води. Струсніть крапельки води зі спини. Тепер струсіть воду з волосся. А зараз - з верхньої частини ніг і ступнів. Давайте подякуємо феї за порятунок. Потягніться, випряміться. Ми бадьорі і свіжі.

Приклади хвилинок розвантаження зору:

Для проведення хвилинок розвантаження зору, бажано зробити плакат за методикою виконання вправ (схемою) зорових траєкторій В.Ф.Базарного. Але навіть, якщо немає такої можливості, то можна проводити траєкторії указкою, за якими діти будуть слідкувати очима. Або проводити гімнастику очей просто за допомогою слів (подивіться наліво, подивіться направо, вгору, вниз, проводимо очима по колу за годинниковою стрілкою…).

Консультація для батьків на тему: «Діти і вогонь»

Більшість нещасних випадків з дітьми можна запобігти, передбачаючи все, що може зробити дитина, створивши необхідні умови для безпечної життєдіяльності. У рамках суспільного дошкільного виховання неможливо вирішити весь коло проблем, пов'язаних з безпекою дитини, тому велика роль у цьому питанні належить батькам. Сила і стійкість сімейних впливів пов'язана з тим, що вони постійні і тривалі, повторюються в різноманітних життєвих ситуаціях. У родині є об'єктивні можливості включення дітей у побутову господарську діяльність, де і купуються навички безпеки. Дітям дуже подобається повторювати дії дорослих - це допомагає їм самим відчути себе дорослими.

Чомусь притягальною силою володіє для дітей вогонь. Спостерігаючи за тим, як користуються вогнем старші - запалюють газову плиту, розводять вогонь у печі, спалюють сміття, -діти хочуть, щоб їм дали спробувати, скажімо, розпалити багаття або запалити сірник.

Якщо поблизу трапляється пожежа, дитину так і тягне піти подивитися на вогонь, тому дуже важливо, щоб діти запам'ятали з малих років: із вогнем погані жарти, так як він легко може вийти з-під контролю і стати по-справжньому небезпечним. Маленьким дітям не можна грати з запальничкою і сірниками: від однієї випала з рук запаленого сірника або спалахнув коробка станеться пожежа, який охопить килим, фіранки, меблі і, нарешті, всю квартиру, а переляканий дитина просто втече. Ось чому в руках маленьких дітей вогонь особливо небезпечний.

Коли дитини старшого дошкільного віку вчать поводитися з вогнем або коли він просто стоїть біля запаленої плити, поруч обов'язково повинен бути хто-небудь із старших і уважно спостерігати за ним, щоб не трапилося біди.

Треба пам'ятати, що причиною пожежі можуть стати не лише дитячі пустощі з сірниками, запальничками, свічками, але й несправна електропроводка, не вимкнений з електричної мережі електроприлад (чайник, праска, фен, телевізор).

Електричний струм, що змушує працювати прилади, - наш помічник, але він може бути небезпечним і навіть викликати пожежу. Запах горілої гуми, паруючий проводок, що нагріваються при роботі розетка і вилка, проскакивание іскри під час увімкнення та вимкнення вилки з розетки - все це може призвести до пожежі.

Ось деякі правила, які треба дотримуватися:Йдучи з дому, закрийте газові конфорки, вимкніть з розеток всі електроприлади, погасіть світло.

Не користуйтеся несправними електроприладами і проводкою.

Вставте заглушки на розетки.

Не накривайте лампи і світильники тканиною або папером.

Не дозволяйте дітям гратися біля новорічної ялинки з петардами, бенгальськими вогнями, хлопавками.

Влаштовуйте феєрверки на вулиці подалі від житлових будинків.

Не зберігайте на кухні легкозаймисті рідини (бензин, гас, лаки, фарби, ацетон, спирт, рідкі олії). Їх слід зберігати в спеціальних пляшках або банках в металевому шафі і подалі від вогню.

Якщо в будинку є піч, то ввечері, перед сном, загасіть вогонь повністю.

Не сушіть білизну над газовою плитою.

Між педагогами та батьками має бути повне взаєморозуміння, так як різні вимоги, що пред'являються дітям в дошкільному закладі і вдома, можуть викликати у них розгубленість, образу або навіть агресивність.

З допомогою гри вихователі пропонують дітям наступний алгоритм поведінки:

Якщо в будинку щось загорілося - швидко піти або вибігти з кімнати або квартири, розповісти про це дорослим і просити їх зателефонувати за телефоном «101», мамі на роботу; подзвонити з телефону-автомата по телефону «101» і сказати, що в будинку пожежа, при цьому обов'язково треба назвати свою домашню адресу.

Якщо в квартирі багато диму - низько пригнувшись, рухатися до дверей, прикриваючи ніс і рот мокрою хусткою, рушником; загорівся одяг - падати і, катаючись, збивати вогонь.

Батьки повинні навчити дітей користуватися цим телефоном. Це вміння може виникнути і закріпитися в процесі спеціального тренінгу, при цьому батьки не повинні забувати про профілактику хибних викликів.

Підтримка дітей під час війни. Поради батькам

Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо).

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками. Безпосередньо після травматичної події може знадобитися деякий час, щоб відійти від початкового шоку, і на цей час щоденні рутинні справи можуть бути скасовані. Але коли мине кілька днів, загалом корисно повернутися до нормального стану й укладу, наскільки це можливо. Це дає дітям підтримку в подоланні травматичних ситуацій та допомагає їм зрозуміти, що нормальне життя все ще існує. Дайте місце певній регресії.

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним.

Така регресія може виявлятися в різних формах поведінки: деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують); деякі діти можуть знову почати мочитися в постіль; навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття). Організуйте «острівки безпеки». Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо.

Ігри. Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть грати всі разом без суперництва. Ось декілька прикладів таких ігор: Плескання в долоні: Усі учасники стають в коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета зміняє напрямок руху).

Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух.

Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи.

Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою.

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно.

Заохочуйте дітей побавитися! Дайте їм простір для гри!

Розповідання історій. Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись.

Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт. Запропонуйте форми самовираження.

Говоріння й слухання.У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дітям необхідно мати можливість поговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто розкривають те, що обтяжує їхню свідомість, відтворюючи свій досвід через ролі, граючи разом з іншими дітьми або з фігурками, ляльками чи плюшевими іграшками. Ці рольові ігри можуть допомогти інтегрувати ситуацію та почуття, пов’язані з нею.

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Дозвольте дітям створювати такі маленькі витвори мистецтва. Ви можете спробувати поговорити з деякими дітьми про їхні малюнки – але не змушуйте їх. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

Щоденник. Дітям старшого віку часто буває простіше висловитися в письмовій формі. Слід заохочувати дітей вести щоденник – цьому «другу» вони можуть у будь-який момент розповісти все, що захочуть. Можливо, хтось із них навіть «задокументує» цілком серйозні звіти про перебіг ситуації. Піклуйтесь про себе!

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.

Консультація для батьків

"Обговорюємо правила дорожнього руху"

У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити його в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не так уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективніше, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись у школу з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

У перехідному віці виникають інші труднощі - підліткові властиве нехтування небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.

А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидке оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

Консультація для батьків

"Не дитячі запитання: як говорити з дитиною про війну та її наслідки"

   Війна – це травматична подія для всіх. Особливо для дітей. Але дорослі можуть мінімізувати її вплив. Адже саме від поведінки дорослих, їх реакції залежатить спокій юних громадян. Як говорити з дітьми про війну, як допомогти їм зберегти психічне здоров’я, від кого і від чого воно залежить, розповідає біляївська психологиня і арт-терапевтка Віра Челпанова.

Щоб діти справились зі страхом, з ним спочатку мають справитись дорослі

   Головна потреба для повноцінного розвитку дитини – це потреба у безпеці. Наразі ця потреба під загрозою. Коли лунає, наприклад, сирена, ми можемо відчувати страх, тривогу і наша реакція на звичайні події може змінюватися. Головне, що має пам’ятати кожен дорослий – від мене, моєї реакції на події залежить рівень стресостійкості і травмованості дитини. І треба вміти справлятися зі своїм страхом, тоді його не буде і у дитини.

   Емоція страху нас паралізує. В цей час ми ніби не відчуваємо своє тіло. Тому необхідно робити будь-які вправи, які допомагають відчути його. Наприклад, помахати руками, ніби боксуєте, обійняти себе, дитину, тупотіти ногами по підлозі, сісти на стілець (ступні на підлозі, ліва рука на передпліччі, права рука під лівою пахвою) і розкачуватися вліво-вправо протягом декількох хвилин. Така елементарна вправа добре заспокоює. Також необхідно активізувати свій мозок: рахуйте, згадуйте таблицю множення, рахуйте предмети зеленого кольору. Для заспокоєння важливо правильно дихати: робимо носом дуже глибокий вдих, затримаємо дихання на 2-3 секунди і видихаємо дуже повільно через рот тонкою цівкою. Так треба зробити три рази.

   Зовсім маленькі діти, які ще не усвідомлюють, що відбувається навкруги, емоційно залежать від матері. Тому важливо, щоб саме матір вміла усвідомлювати свій стан, регулювати його, щоб повернути спокій.

Як говорити про війну з дошкільнятами та молодшими школярами

   Дошкільнята, молодші школярі уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, і розуміють в певній мірі, що відбувається. Тому в них можуть виникати різні питання. На них треба відповідати, робити це із стану спокою. Сказати, що в нас є сильні захисники, які тримають оборону, що вони нас захищають, запевнити, що ми у безпеці. Ні в якому разі не лякати і не знецінювати почуття дитини. Непроговорені, пригнічені почуття потім проявляться в деструктивній поведінці.

   Якщо дитині страшно, сказати їй: «Я розумію, тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре.» І обійняти дитину. Можна придумати казку про супергероя, який нас захищає. В цій казці проговорити, як цей супергерой ділиться своєю суперсилою. Намалювати малюнок себе поряд з цим супергероєм.

   Якщо ж дитина сама не запитує про війну, тоді починати розмову не варто. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною із стану спокою і даємо цей спокій дитині.

Консультація для батьків

"Правила запобігання харчових отруєнь та кишеових інфекцій"

У літній період, як правило, зростає небезпека виникнення гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь серед населення. Це зумовлено, в першу чергу, погодними умовами, що призводять до швидкого розмноження мікроорганізмів у продуктах харчування, що зберігаються з порушенням температурного режиму.

Найпоширенішими кишковими інфекціями є: дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, ротавірусні та ентеровірусні інфекції.

Зараження здійснюється через забруднені бактеріями чи вірусами або їхніми токсинами продукти харчування (не миті овочі та фрукти, термічно не оброблені продукти харчування), вживання продуктів з порушеними умовами й термінами зберігання або виготовлених при неналежній термічній обробці, через предмети побуту, забруднені руки, при вживанні забрудненої води, неправильній поведінці під час відпочинку тощо.

ЯКИХ ПРАВИЛ ВАРТО ДОТРИМУВАТИСЬ АБИ УНИКНУТИ ГОСТИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ?!

• НЕ купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб. Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції.

• НЕ вживати продуктів і напоїв при найменшій підозрі щодо їх якості та з простроченими термінами споживання. Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлений термін.

• НЕ вживати незнайомі та підозрілі гриби, ягоди, трави та інші рослини.

• Приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного споживання вони мають піддаватись вторинній термічній обробці.

• Зберігати виготовлені страви без холоду не більше 2 годин.

• НЕ брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують охолодженого зберігання).

• НЕ виготовляти багатокомпонентні страви, що не вимагають термічної обробки (паштети, м’ясні салати тощо) у непристосованих умовах.

• При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно ретельно помити питною водою.

• НЕ використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, колодязів, підземних джерел тощо.

• Для пиття і приготування їжі використовувати воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану.

• При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду і рук вода має бути

профільтрована і прокип’ячена. Для пиття та приготування їжі необхідно мати з собою запас питної води.

• Перед приготуванням їжі та перед її вживанням необхідно завжди мити руки з милом.

• Обов’язково мити руки після відвідування туалетів.

• При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Дорослим необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб діти не споживали незнайомі ягоди та продукти.

• Для купання та відпочинку слід користуватися лише офіційно дозволеними пляжами.

• У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Самолікування небезпечне! При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу.

• При тяжкому стані хворого треба негайно викликати невідкладну медичну допомогу.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Тільки чітке дотримання гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути харчового отруєння та зараження кишковими інфекціями.

 

РОЗВИТОК САМОСТІЙНОСТІ ДИТИНИ

Самостійність – одна з найважливіших рис кожної людини, виховання якої закладається в ранньому дитинстві. Дитячий сад – це місце, де у дитини формуються фундаментальні риси характеру, в тому числі і самостійність, які сприяють розвитку особистості в цілому.

В силу своєї активності та рухливості дитина завжди прагне робити щось сама, і тут головне направити її енергію в правильне русло, не намагаючись робити все за неї. Батьки можуть заглушити бажання дитини діяти самостійно настирливої ​​опікою. Це відбувається через страх, що малюк сам не впорається, але шлях до самостійності лежить через особистий досвід і помилки.

Виховувати у дитини самостійність необхідно починати батькам, щоб в саду у малюка не було стресу і нерозуміння, чому за нього не роблять все. Вихователі знають прості правила, яких варто дотримуватися, щоб кожна дитина привчалась до самостійності і отримувала від цього максимум задоволення.

І ми раді поділитися цими правилами з вами:

1. Щоб спростити процес навчання, пов’язаний з прибиранням речей, необхідно створити умови, де дитині буде зручно дотягуватись до своєї полички, вішалки та інших місць.

2. Не можна вимагати самостійності, слід правильно керувати діями дитини, направляти її, уникаючи жорсткої критики і навпаки хвалити.

3. Якщо у дитини щось виходить гірше, то варто тактовно звертати її увагу на конкретну дію, над якою ще потрібно трохи попрацювати.

4. Варто не тільки керувати діями, але і задавати питання в процесі, щоб дитина звертала увагу на необхідність діяти певним чином.

5. Демонструвати певні дії на особистому прикладі, бажано робити це в трішки уповільненому темпі.

6. З кожним разом варто вдосконалювати навички, щоб у дитини не зникав інтерес до самообслуговування.

7. Ігрова форма – хороший спосіб навчити дитину доводити справу до кінця на прикладі ігрових персонажів.

8. Необхідно бути самим прикладом для наслідування.

9. Варто враховувати вікові особливості дитини і не вимагати від неї занадто багато.

10. Важливо викликати інтерес у дитини.

ОБЕРЕЖНО - COVID-19!